need for speed

Need for Speed: Кращі ігри серії

Кращі ігри серії відеоігор Need for Speed

Ще в славні 90-ті словосполучення «Need for Speed» стало синонімом слова «гоночки». І хоча це не єдина успішна гоночна серія, поки що переплюнути її популярність (або хоча б повторити), не вдалося нікому. Чому? Можливо, відповідь на це питання вдасться виявити, проаналізувавши 10 кращих частин відеогри, по якій зняли й одноіменний фільм що називається “Жага Швидкості“.

Топ-10 ігр серії NFS

Подібних рейтингів, чартів існує безліч, і, як правило, один з одним вони категорично не збігаються. В одному дурнуватому рейтингу, який довелося побачити, на першому місці навіть красувався страшний NFS: Rival! Так що довелося створити свій власний чарт перегонів від EA, який, маю надію, дозволить об’єктивно оцінити дану серію “гоночок” на пк, консолях та мобільних пристроях.

NFS: ProStreet

10) NFS: ProStreet

ProStreet примудрилася вчепитися своїми кволими рученятами в останній вагон поїзда, що рушив і застрибнути на останню сходинку мого рейтингу. Багато досвідчених фанатів NFS воліють гидливо плюватися, випадково зустрівши очима Pro Street. А все тому, що ця гра була «не така, як усі»: акцент був зміщений з вуличних перегонів на більш професійні покатушки по гоночних трасах. Тепер машину можна було розбити в мотлох і це, серйозно знижувало її ходові характеристики. Зникли копи, а разом з ними і режим вільної їзди по відкритому світу.

В налаштуваннях з’явилися такі модні слова як «traction control» і «abs» – далеко не всякий школяр здогадувався про можливість їх відключення, в результаті чого забризкував слиною весь монітор, проклинаючи огидне керування автівкою. До того ж, різні типи перегонів вимагали використання різних типів машин. Все це створювало відчуття відірваності від серії – фанатам гоночних симуляторів типу Colin Mcrae Rally така гра могла сподобатися, але шанувальники серії дивувалися, що стало з їхньої улюбленої NFS. ProStreet не можна назвати провальною, так само як і успішною – вона була незвичайною, місцями незрозумілою, зі своїми плюсами та мінусами.

9) Need for Speed: The Run

Хлопці з ЕА не бояться експериментувати, і в The Run гравці знову побачили ряд нововведень. В NFS з’явився сюжет. Звичайно, він був присутній і раніше, але в «The Run» він поставлений на чільне місце – його не можна не помітити. Головний герой виявляється втягнутий в мафіозні розбірки і тепер, щоб мирно розійтися з мафіозними дружками, йому необхідно виграти гонку з Сан-Франциско в Нью-Йорк, в якій бере участь 50 осіб і зірвати хороший куш. І вперше в Need for Speed, цей найголовніший герой виявив, що з машини можна виходити! Чи не посеред гонки, звичайно (перед нами все-таки не GTA), але під час деяких різких сюжетних поворотів доведеться кинути машину і побігати від поганих хлопців на своїх двох, насолоджуючись екшном, який розгортається за спиною.

Всі гонки є частиною одного масштабного заїзду. Оскільки подорож проходить через всю Америку, то різноманітні захоплюючі локації автоматично додаються: скелі, ліси і пустелі, міста і села, нічний і денний час заїздів – все на будь-який смак. Тому головний плюс, крім сюжету, це графіка яка на вищому рівні. До мінусів – не дивлячись на різноманітність локацій, гонки з часом приїдаються і здаються однотипними. Адже, за рідкісним винятком, тут представлені виключно режими «спринт» та «гонитва». Як і ProStreet, NFS The Run зібрав неоднозначні відгуки.

NFS: Undercover

8) NFS: Undercover

Ігрові критики були суворі. Авторитетний реймерський журнал ігроманія, за рік до цього вихваляв ProStreet (оцінка 8.0), а NFS Undercover в свою чергу поставив лише 6 балів, звинувативши її у всіх смертних гріхах. Солідарні зі своїми колегами були і представники іншого авторитетного видання, Playground, поставивши Undercover оцінку 5.9. Але, природно, думка якихось авторитетних критиків для нас ніщо, в порівнянні з точкою зору досвідчених школярів, які віддають голоси за дану частину всесвітно відомої серії перегонів. Чим же ця частина так полюбилася певній частини гравців і не сподобалася критикам? І кому ж з них вірити?

Почнемо з того, що найбільше кидається в очі: автопарк узятий з ProStreet (нові машини можна перерахувати на пальцях), та й фізика, схоже, за рік помітних змін не зазнала. Копів підібрали з Most Wanted, попередньо зробивши поліцейські погоні дещо простіше.

В цілому гра залишає відчуття деякої недомовленості – наче ЕА вирішили створити щось на кшталт Most Wanted і Underground 2, але хорошу ідею занапастила жахлива реалізація. Тим не менше, гра знайшла своїх шанувальників – її можна порекомендувати новачкам, які тільки почали своє знайомство з серією NFS. Але іншим буде нуднувато.

NFS: Most Wanted

7) NFS: Most Wanted

Як взагалі могла з’явитися ідея створити Most Wanted в 2012 році? Все почалося коли ЕА поміняли команду розробників. Замість Black Box, які працювали з 2000 по 2010 роки над усіма частинами NFS, канадці віддали роботу над гоночною серією компанії Criterion Games. Їх першим проектом стало створення Hot Pursuit, до якої ми повернемося трохи пізніше. Ймовірно, успішний дебют потужно “накрив” розробників і вони надумали зазіхнути на святе – NFS: Most Wanted. При тому, що ніякого відношення та сама MW до отриманої гри не має. Взагалі.

Most Wanted 2012 ламає багато шаблонів – навіть ті, які ламати зовсім не варто. Наприклад, сюжет принципово відсутній: гравець просто з’являється серед міста. Хто він, що він тут робить, навіщо ганяє – придумуйте самі. По всьому місту припаркована купа машин – будь-яку з них можна брати абсолютно безкоштовно для участі в любих перегонах. Проходження зводиться до того, щоб перемогти 10 гонщиків з «чорного списку» оригінального MW – це єдина відсилання до першої частини. Для битви з лідерами цього рейтингу, потрібні призові очки, які заробляються в звичайних гонках.

У грі приємна графіка, хороші заїзди, присутній мультиплейер (правда, в ньому немає поліції), але дивні рішення розробників зводять всі плюси забавки нанівець: відсутність сюжету і машини на халяву вбивають будь-яку мотивацію і інтерес до проходження. А бренд Most Wanted тільки підсилює розчарування: адже будь-який геймер, бачачи ці 2 слова, хоче споглядати зовсім інше а отримує таку собі “посередність” чистої води.

NFS: Hot Pursuit

6) NFS: Hot Pursuit

Hot Pursuit була успіхом Electronic Arts. Передача серії NFS, компанії Criterion Games дозволила освіжити серію після не найвдаліших попередників. Деякі нововведення, реалізовані в Hot Pursuit, дозволили зірвати овації критиків, які не скупилися на добрі оцінки для цієї гри. Але що ж в ній особливого?

Вперше за довгий час в грі було надано 2 повноцінні кампанії: не тільки за вуличного гонщика, але і на стороні копів. І можна з упевненістю сказати, що в серії NFS грі за поліцейських не приділялося стільки уваги. Так що в цьому плані новинці від EA вдалося досягти висот легендарної NFS. А завдяки Autolog, при наявності інтернет-з’єднання, гра поставала у всій красі. При цьому Autolog дозволяв бачити результати своїх друзів, щоб спробувати їх перевершити – нагородою за це є не тільки почуття задоволення, але і спеціальні бонуси.

Серед приємних дрібниць також варто відзначити зміну дня та ночі – в «Жазі Швидкості: Гаряче переслідування» сонце може піти за обрій прямо під час жаркої гонки.

NFS: Carbon

5) NFS: Carbon

Хоча NFS: Carbon традиційно відкидається багатьма шанувальниками серії, це не завадило йому заручитися відносно великою підтримкою критиків. Оцінки тієї ж Ігроманії та інших видань дозволяють вивести по даній забавці середній бал 7.5. Та й фанати у цієї іграшки також є. Чим же їх підкупив Карбон?

Перше – це непогана система тюнінгу, з усіма звичними наворотами, які після Underground були урізані в Most Wanted. Друге – нічна атмосфера невеликого містечка. Загалом, “Карбон” зібрав аудиторію завдяки певній схожості з NFS: Underground. Схожості в хорошому сенсі цього слова. Графіка дійсно приємна та перегони захоплюють не на жарт. Але і без мінусів не обійшлося.

Командну систему не сварив тільки ледачий. І є за що: мало вам недолугих тіммейтів в інших іграх? Дуже добре, тепер вони будуть знищувати ваші нервові клітини і в Need for Speed. В Карбоні доводиться ганяти зі своєю власною «бандою», яка, по-ідеї, повинна допомагати здобувати сюжетні перемоги. Звучить цікаво, але тільки в теорії. На практиці поведінка напарників породжує безліч питань, відповіддю на які може виявитися невтішний медичний діагноз. А захоплення районів, очевидно взяті з GTA, змушують по кілька разів проходити однотипні і занадто легкі гонки з ігровим Al.

І у цьому весь Карбон: нескінченні простенькі заїзди розбавлені надмірно складними і дратівливими «дуелями» з босами на гірському серпантині. І ці крайнощі, без будь-якої золотої середини, направду дратують. З моєї суб’єктивної точки зору проходити NFS: Carbon більше одного разу – покарання. Але на один раз зійде і ймовірно, часом буде навіть весело.

Need for Speed

4) Need for Speed

Ще на етапі розробки, за багатьма заявами Electronic Arts, стало зрозуміло, що вони вирішили створити кращу гру відомої серії, оформивши цю подію як перезапуск всієї лінійки NFS. Нова гра повинна була зібрати все краще, що було придумано в цьому жанрі до неї. Для цього проект був переданий третій команді розробників, Ghost Games. Ажіотаж нагнітався, трейлери інтригували, всі геймери застигли в передчутті … І що ж в результаті?

В підсумку ми отримали хорошу гру, яка не змогла стати «лебединою піснею» Electronic Arts. З перших хвилин все прекрасно: відмінна графіка і відеовставки, як в Undeground та відразу занурюють в ігровий процес. Але, перша радість проходить, і розумієш, що сюжет до болю передбачуваний: «приїхав в місто – вирішив підкорити місцеву тусовку». При цьому незрозуміло, чому всі прагнуть допомогти головному герою і хто він такий взагалі. А вся стрітрейсерска тусовка виглядає, м’яко кажучи смішно. Приємна дрібниця: роль основних противників відведена 5 справжнім, всесвітньо відомим стрітрейсерам, які знялися для цієї гри. Але по факту це абсолютно не рятує ігровий сценарій.

Радує, що спочатку відкриті всі автомобілі – потрібно тільки назбирати необхідну сумму. А тонка настройка, по-ідеї, дозволяє змусити машину поводитися як завгодно – або плавно входити в повороти, або влітати в них на дріфті. Це по-ідеї. А по-факту, щоб розібратися у всіх цих настройках і визначити, як їх зміна вплине на машину, доведеться витратити купу ігрового часу.

Need for Speed Underground

3) NFS: Underground

Саме ця гра поклала початок цілій епосі. Приблизно в той самий час набирали популярність фільмі «Форсаж», і вихід NFS: Undeground виявився неймовірно своєчасним. Нічні гонки, дорогі машини і нескінченний тюнінг вдало поєдналався в одній аркаді. Природно, не обійшлося без олд-фагів, які тут же заявили, що NFS вже не той що був раніше.

Але по факту, успіх Undeground був цілком заслуженим. Траси були продумані до деталей: різні райони міста мали свою власну атмосферу і вдало перепліталися між собою. Щось схоже було із запропонованими режимами гри: класичні гонки грамотно розбавляли дріфтом і драг-треками, завдяки чому Underground не набридає. Ну і прославлений тюнінг дозволив кожному, хто вважав себе стрітрейсером, навішати ліхтариків, спойлерів та інших незамінних атрибутів на машину та кататись по ігровому місту не одну годину, роздивляючись все навколо.

Так, тут мова і близько не йшла про реалізм – в грі не було поліцейських, а фізика явно виходила за рамки здорового глузду. Зате замість пафосних і дорогих суперкарів, гравцям потрібно було ганяти на менш «породистих», але класних тачках, які можна було побачити на вулицях свого міста. NFS: Underground змогла подарувати відчуття небувалої швидкості цілому поколінню, ставши однією з кращих гоночних аркад того часу. А фірмова музика «Е рон дон дон» перетворилася на справжній мем, відомий у всьому світі й до сьогодні.

NFS: Underground 2

2) NFS: Underground 2

Що нового можна було придумати менше, ніж за рік? За всіма законами жанру, після успіху Underground, склепати щось краще в найкоротші терміни було неможливо. І по тим самим законам, Underground 2 повинна була виявитися халтурою для швидкого заробітку: додати нових трас, нових вінілів та спойлерів, пару машин та відправити продовження на прилавки. Але не тут-то було – вибираючи між стабільним заробітком та авантюрним випуском принципово нової гри, ЕА не побоялися ризикнути і додати в сиквел безліч нововведень.

Головним одкровенням другої серії став відкритий світ, по якому можна було вільно переміщатися в перервах між гонками, попутно розшукуючи нові магазинчики з корисним шматтям для тюнінгу. Крім того, з’явилися нові режими гонок і можливість вибору спонсора. Набір доступних автомобілів виріс в рази – при тому, що деякі машини, на зразок джипів, були абсолютно марні в гонці і продавалися суто «для душі». Самі заїзди стали трохи легше – аж надто багато нервових клітин геймерів знищив перший Undeground на останніх рівнях, на другий раз їх могло вже не вистачити. Втім, таке спрощення гру не зіпсувало.

NFS: Most Wanted

1) NFS: Most Wanted

NFS: Most Wanted стала вершиною еволюції NFS. Вона була хороша у всьому: нові режими гонок (такі, як радар); довгоочікуване повернення копів, на подив, зроблене як треба. Погоні були збалансованими, тримали в напрузі, дозволяючи тривалий час петляти по всьому світу, борючись за власну свободу.

Розробники, нарешті, на порядок зменшили важливість візуального тюнінгу авто та дозволили віджимати машину в когось із сюжетних босів.

І нарешті повернули білий день, після серії ігор по нічним містам! Траси стали більш різноманітні, аніж в тому ж Underground … коротше, плюси та підсилення можна перераховувати досить довго. Результат був закономірний: Most Wanted впевнено зайняла лідируюче місце в топі найкращих ігор серії Need For Speed.

Facebook Comments
Догори